Родом із Дружківки, але приїхала до м. Краматорськ, де побачила для себе нові перспективи. Пройшла курс професійної та фізичної реабілітації в ЦКРОІ «Донбас», отримала додаткову спеціальність, зараз працює секретарем Донецької обласної організації ВО СОІУ. Аби дістатися до офісу, щоденно долає кілометрову відстань з центру до Старого міста, пересуваючись на візку, але в транспорті – низько полому тролейбусі, якій рухається за спеціальним графіком. Звичайно ж, не дуже зручно, але це її не хвилює, тому що прагнення приносити користь людям з інвалідністю для Віки головніше, ніж всі ті перешкоди, які доводиться долати на шляху до місця роботи. Займається спортом. Активно залучається до участі у міжнародних та національних проектах з розбудови суспільства та миру в Україні. У 2019 році взяла участь у Всеукраїнському конкурсі дівчат на візках «Краса без обмежень», отримала титул «Міс чарівність». Гарна, успішна, самодостатня дівчина, здатна втілювати в життя будь – які, навіть вельми амбіціозні плани.

 

Ми звернулися до Віки із запитанням, як вона розуміє питання патріотизму та що думає стосовно здатності людей з інвалідністю змінювати країну та бути патріотами своєї держави:

 

- Дійсно, без патріотизму, будучи байдужими до своєї Вітчизни, на краще не варто чекати. Для мене патріот – це людина, яка ототожнює себе з Україною, з її культурою, історією, і , звичайно ж, майбутнім. Так, можу сказати, що з віком, дивлячись на такі переламні події в історії моєї держави, я стаю більш впевненою в своїх переконаннях та принципах.

 

Безумовно, змінити країну під силу тільки людині, яка щиро вболіває за свою Батьківщину, і бачить в Україні майбутнє своє, своїх рідних, і, навіть, нащадків. Але, самого бажання та ентузіазму замало. Кожен громадянин повинен усвідомити, як багато залежить саме від нього, від громади, від місцевої влади, та вжити конкретних заходів. Зараз ми живемо в такий час, який не пробачає порожнього споглядання та бездіяльності. Тому, я вважаю, що змінювати країну на краще – це справа насамперед молоді, адже їм доведеться жити і працювати в тих умовах, які вони самі для себе створять.

Насправді, вже зараз нам, людям з інвалідністю дається багато для того, щоб реалізувати себе на рівні з іншими громадянами, просто це все досить недосконале. Та ж законодавча база має багато прогалин, які потребують доопрацювання, і, варто зазначити, робота над цим іде. Будучи представником ДОО ВО СОІУ, працюючи в команді цієї організації я отримую багато знань, та застосовую їх на практиці – це і участь у зустрічах щодо внесення змін в закони України різної галузі, і моніторинг стану доступності в м. Краматорськ, та інших містах області. Взагалі, в Краматорську ведеться дуже потужна робота на шляху до подолання стереотипів, а також з захисту прав людей з інвалідністю з метою забезпечити гідне життя. Я обов’язково застосую отриманий досвід для того, щоб змінити ситуацію в своєму рідному місті, яке лише стоїть на порозі до змін, та прийняття нових стандартів життя.

 

Нещодавно, беручи участь в он лайн - конференції в рамках проекту «Змінимо країну разом», я мала можливість познайомитися з колегами ДОО ВО СОІУ зі Львова. Рада була почути, що в нас спільна мета, що жодні провокації з боку політиків не здатні нас роз’єднати, що ми – одна країна, яка йде єдиним, тернистим та непростим шляхом до покращень. Ми розуміємо, що не все вдасться одразу, що це дуже кропітка робота, яка вимагає багато зусиль, наполегливості, та часу.

 

Я вірю в те, що лише об’єднавшись у щирому бажанні подолати кризові питання в нашій державі, Схід і Захід побачать плоди своєї праці. Ми маємо обмінюватись досвідом, вчитись на помилках та успіхах один одного, спрямовувати та підтримувати. Історія вже так багато разів показувала нам, як розбрат руйнує, що коли, як не зараз, час єднатися та бути потужною силою, яка руйнує усі перешкоди, та створює оновлену, перспективну Україну!

 

Підготувала Тетяна НЕМЧЕНКО.

Фото Світлани ТРОЯНОВСЬКОЇ.