This website works best with JavaScript enabled
Кожен із нас у своєму житті стикається з викликами добра та вищого блага для інших. Одні ігнорують ці виклики, зосереджуючись лише на своїх проблемах, інші – присвячують все своє життя помноженню милосердя, добра та радості між людей. Серед останніх – голова Львівської обласної асоціації Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України», орденоносиця Княгині Ольги ІІІ ступеня Оксана Кіяновська. Її патріотизм і віра в Україну виражені щоденною працею задля блага людей з інвалідністю. Сьогодні – її розповідь про формування професійних орієнтирів через призму її закордонного досвіду.
 
Яскраво пам’ятаю, як ще на початку своєї діяльності разом з делегацією Жовківської райдержадміністрації побувала в Республіці Польща. Це був 2005 рік. Знаковим було те, що нашою організацією, яка тільки лише створилася, зацікавилась районна влада і ухвалила рішення, що представникам районної організації осіб з інвалідністю буде корисним і важливим ознайомитися з досвідом роботи подібних громадських організацій на теренах Польщі. І ця ідея дала свої позитивні результати. Тоді ж був підписаний договір про співпрацю між Жовківським районним товариством інвалідів і однією з громадських організацій, що опікувалась людьми з інвалідністю в Томашівському повіті. Вражало те, що такі громадські організації тут працювали чи не в кожному населеному пункті. І я саме тоді зрозуміла, чому всі ці організації в своїй назві мають словосполучення «неповносправних осіб». Це тому, що в Польщі, як і в інших Європейських країнах, тільки люди, які самі не здатні справлятися зі своїми життєвими насушними проблемами і потребують стороннього догляду, вважаються насправді неповносправними. І ці люди оточені всебічною увагою і любов’ю суспільства. Таке в мене склалося враження від тих умов, в яких перебували і працювали громадські організації, що опікувались цією категорією людей.
 
За кілька поїздок до Польщі я відвідала майже десяток таких організацій. У керівників цих організацій не було необхідності вирішувати з владою (як центральною, так і місцевою) проблеми правового чи соціального захисту неповносправних. Над цими питаннями чітко працювали законодавство країни, а державні служби справно виконували свої обов’язки щодо забезпечення виконання цього законодавства.
 
І тоді мені подумалось, яка велика різниця в пріоритетах діяльності організацій осіб з інвалідністю в Україні і в тій же Польщі. Вже тоді зрозуміла, що тільки від нас залежить, чи суспільство та владні структури в нашій державі зможуть хоч трохи вирости над своїми амбіціями і стереотипами, які вони самі ж і створили.
 
Долучитися до зміни суспільного бачення проблем людей з інвалідністю з того часу стало основним завданням на весь період діяльності в цій сфері. Люди з інвалідністю в Україні і їх громадські організації дещо відрізняються від європейських. У першу чергу тим, що створені вони в основному людьми з інвалідністю з загальними видами захворювань набутими чи вродженими (люди з інвалідністю з дитинства) з метою захисту перед суспільством своїх законних прав та інтересів. У той час як громадські організації осіб з інвалідністю в європейських країнах не мають потреби захищати права своїх членів, оскільки ці функції виконує держава.
 
Основою моєї роботи в русі осіб з інвалідністю стало підвищення самооцінки самих осіб з інвалідністю та членів їх сімей через створення умов для творчої, фізкультурно-спортивної, інтелектуальної та духовної самореалізації. Було важливо, щоб людина з інвалідністю в усіх сферах життя, громадських закладах та владних структурах сприймалась з повагою до її людської гідності незалежно від здібностей і заслуг перед суспільством. Цим займалися на місцях міські і районні осередки Львівської обласної асоціації.
 
Всі сили керівних органів обласної організації протягом останніх п’ятнадцяти років її діяльності були покладені на організаційне зміцнення і зростання авторитету її міських та районних осередків. Систематичний обмін досвідом роботи з іншими регіональними осередками Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України», а також з іншими громадськими організаціями України і зарубіжжя, розвивав організаційно керівні органи організації, зміцнював її авторитет в Україні та світі. А ще – впевненість у правильності вибору шляхів роботи з владними структурами та громадськістю в питаннях вирішення наявних проблем осіб з інвалідністю і їх громадських організацій.
 
Попереду ще довгий шлях до прийняття людей з інвалідністю як рівних в Україні, до створення відповідних умов для їх повноцінної самореалізації, але ми маємо той позитивний досвід, з якого можемо черпати успішні нововведення та реалізовувати в нашому суспільстві, яке, вірю, адекватно реагуватиме та включатиметься в цей процес.
 
Матеріал підготовлений у рамках проєкту «Формування загальноукраїнської солідарності у виданнях для людей з інвалідністю «Благовіст» (редакція у м. Львів) та «Берег надії» (редакція у м. Краматорськ Донецької області)». Проєкт реалізується в рамках Програми підтримки міжрегіональної співпраці "Змінимо країну разом", яка реалізується Асоціацією органів місцевого самоврядування "Єврорегіон Карпати-Україна" та фінансується за кошти обласного бюджету Львівської області.
 
Підготувала Ірина ШКОРОПАД
Фото Надії Зелінської
 
 
#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123