This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Львівська обласна асоціація

Всеукраїнської організації
Союз осіб з інвалідністю України

(Проблема, що стає вічною)

Це вже істина: вижити інваліду на пенсію чи соціальну виплату просто неможливо. Це приреченість на безпросвітне існування.

Не раз мені доводиться чути від інвалідів такі слова: «Найкращим соціальним захистом було б правило – дати роботу тим неповносправним, які хочуть і можуть працювати. Образно кажучи – дайте нам вудочки, і ми самі наловимо риби». Але біда в тому, що сьогодні навіть здорові люди не можуть працевлаштуватися, змушені на заробітки масово їхати за кордон. До речі, останнім часом все рідше подається статистика щодо безробіття в Україні.

Звісно, державні центри зайнятості України з їх численними штатами працівників покликані допомагати інвалідам знайти місце на ринку праці. І формально вони це роблять – періодично влаштовують ярмарки вакансій, круглі столи, пишуть звіти, навіть виступають у ЗМІ. І яка ефективність?

Візьмемо для прикладу Львівський міський центр зайнятості. Тут традиційно двічі на рік проводять ярмарки вакансій для інвалідів – весняний і осінній. Порівняно недавно був проведений черговий. На ньому 20 підприємств міста пропонували 140 вакантних місць. Як розповів мені директор цього Центру Олег Рісний, ярмарок відвідали 240 інвалідів (до речі, дуже вже круглі цифри). Ці люди не всі, звичайно, були зареєстрованими в Службі зайнятості. Хоча це, можливо, і не так вже й важливо. Підприємства пропонували вакансії з 28 професій, і перелік їх вже стає традиційним.

Нам відомо, що такі потужні підприємства як Львівська Залізниця, підприємства «Обленерго» та ін. не зацікавлені в прийнятті на роботу інвалідів. Вважають працевлаштування їх великою морокою для себе. Це ж треба облаштувати спеціальні робочі місця, дбати про інвалідів! І керівництву традиційно легше сплачувати штрафи за порушення встановленої квоти прийняття на роботу інвалідів.

Правда, не всі підприємства байдужі. Як доповнив Олег Петрович, торговельна мережа «Фоззі-Фуд» виставила на цьому ярмарку 20 вакансій. Загалом за результатами співбесід 27-ми інвалідам підібрано місця для працевлаштування, - додає Олег Петрович, який очолює даний Центр вже п’ять років. Ми поцікавились: «А чи реалізовано ці наміри домовленостей?» Однак Центр (як і інші соціальні служби) не має зворотного зв’язку з підприємствами. Такі відомості йому ніхто просто не дає, Центр їх не збирає. У тому й головна біда загалом в роботі двох державних сторін, покликаних допомогти інваліду (служби зайнятості і підприємств). І все ж, як каже Олег Петрович, із 27 осіб вже начебто почали працювати із обраними підприємствами 4 інваліди.

Статистика не завжди відображає реальну картину. Та бувають живі приклади. Ось один із них. 26-річна інвалід Тетяна П. за освітою спеціаліст з менеджменту. Але працювала не за фахом. Вона півроку тому зареєструвалась у Львівському міському центрі зайнятості. Ніяк не щастило. І ось врешті має результат. Влаштувалась за професією через Центр на підприємство «Орісіл-фарм». Більше б таких прикладів. Можливо, наступний ярмарок вакансій буде результативнішим?

Дещо змінимо акценти. Щоб якось зайняти безробітних держава залучає їх (також інвалідів) до громадських робіт. А наскільки ефективна ця форма роботи? Мені доводиться часто спостерігати, як залучені до громадських робіт жінки працюють на прибиранні Стрийського парку. Більше сидять на лавках, годинами теревенять. Аби швидше закінчився день. Після них роботу виконують штатні працівники парку.

В Україні прийнято чимало законодавчо-нормативних актів, звернень, резолюцій з проблем працевлаштування інвалідів. Здавалося б, працюємо і над реалізацією вимог Конвенції ООН про права інвалідів. Але картина в царині працевлаштування інвалідів залишається без змін. Закони не діють, про них забувають.

Приємно зазначити, що до вирішення даної проблеми іноді підключаються громадські, релігійні, благодійні організації. Ось свіжий факт.

У Золочеві відкрили майстерню для неповносправних дітей. Тут діти виготовляють свічки. Майстерня запрацювала у катехитичному центрі при греко-католицькому храмі блаженного Миколая Чарнецького. Отець Михайло Сукмановський, який керує цим центром, каже: «Соціальна адаптація неповносправних дітей, серед яких хворі на синдром Дауна, на аутизм чи ДЦП є пріоритетом центру».

Обладнання привезли з Чехії за сприяння благодійного фонду «Карітас». Дві дівчинки-волонтерки вчать підопічних тонкощам виготовлення гарної свічки. Навчають виготовляти конкурентоздатну продукцію, діти спілкуються, їм цікаво.

Центр відвідують понад 20 неповносправних дітей. Центр планують розширити. Продукцію будуть розповсюджувати в сувенірних крамницях Львова, Золочева, а отримані кошти допоможуть утримувати центр чи підуть на зарплату викладачам.

Цей приклад заслуговує на наслідування.

Підсумовуючи наші думки, додамо ще таке.

Фонд соціального захисту інвалідів, як бачимо з його сайту, часто проводить семінари, наради, збирає дані тощо. Це непогано. Але інваліди в листах і дзвінках в редакцію кажуть, що чекають від Фонду більш реального впливу на стан речей на місцях, більше контролю, вимогливості до тих, хто порушує норми законів, забуває про інвалідів.

Союз організацій інвалідів України Національна асамблея інвалідів України Міністерство соціальної політики України Президент України
Верховна Рада України Кабінет Міністрів України Львівська обласна рада Львівська облдержадміністрація
Львівська міська рада Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійний фонд України Фонд соціального захисту інвалідів
#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123