Закінчилися вибори в Моршині, що на Львівщині. Поділюсь думками про стан справ у нашому місті.

Із 30 депутатів минулого скликання, які цікавилися проблемами інвалідів, назву таких – Микола Воєвода, Валентина Крук, Геннадій Юкилинський.

Я неодноразово запитувала багатьох депутатів, що вони особисто зробили для рідного міста і для тих людей. Чому їхні обіцянки розходяться з ділом? Хотіла, щоб назвали одну людину, якій колись і в чомусь допомогли. На жаль, відповідей не почула. А багато з них – підприємці. Взагалі в Моршині понад 200 підприємців. Вони іноді виділять незначні суми інвалідам та ще скажуть: «У інвалідів є пенсія». Якби цим багачам дати 1000 грн пенсії, тоді б знали, що кажуть. Не вистачає пенсії на ліки, харчування, не кажу вже про одяг. Латають, підшивають, ходять, як останні жебраки. Тепер страшно вдарило по інвалідах підвищення плати за світло, газ, воду, навіть сміттєвивіз. Економити можуть на одязі, на відпочинку, но ніяк не на ліках, їжі, взутті. М’яса, риби місяцями не їдять, половина з них стали вегетаріанцями. Нема вже куди затягувати людям пояси, всі ходять «як скелети».

Підвищили пенсію на 13-17 %. А ціни страшно підскочили. Стабільності цін не було і немає. Прожитковий мінімум потрібно було підняти до 2 тис. грн при стабільності цін.

Повернуся до депутатів. Часто мене запитують, що зробили депутати для інвалідів, кому надали допомогу, чим допомогли знедоленим людям? Хто з депутатів проявив ініціативу, прийшовши в наш офіс і поцікавився цими проблемами. Ось багато до виборів обіцяють, а після виборів забувають. Це про депутатів минулої каденції. Хочеться, щоб тепер картина змінилась.

Великим авторитетом і заслуженою пошаною в нашому товаристві користується мер міста Руслан Ільницький. Ця людина буває у нас часто на різних заходах, допомога надається три рази в рік інвалідам по черзі. Оскільки ми не маємо спонсорів, не маємо до кого звернутися, то йдемо до мера. Він ніколи нам не відказав - надає автотранспорт на екскурсію, на обласну спартакіаду в Червоноград. І знову надає підтримку грошовою допомогою. Всі його передвиборчі програми були націлені на покращення життєвого рівня жителів Моршина. Звичайно, все зробити йому неможливо, бо багато дечого впирається в закони і переступити їх неможливо. Чесно кажучи, ми не чекали такого ставлення і підтримки. Знаємо з власного досвіду, що всі обіцяють, а не виконують. Знедоленим людям багато не потрібно: усмішка на обличчі, добре слово підтримки і лагідне серце.

Жителі Моршина, в т. ч. інваліди, оцінили старанність, гуманне ставлення Руслана Ільницького до людей. І справедливо знову 25 жовтня обрали його міським головою. Від імені людей з інвалідністю м. Моршин щиро вітаємо Вас, Руслане Яковичу, з перемогою на виборах. Сподіваємось, що Ви ще багато зробите для людей з інвалідністю та малозабезпечених нашого міста.

Тридцять днів – від 4 липня до 5 серпня тривав веломарафон «Бачу! Можу! Допоможу!» територією Західної та Центральної України. Двомісні велосипеди – тандеми дали змогу взяти участь у цьому заході і молоді з вадами зору. Цей благодійний веломарафон мав на меті зібрати кошти на ремонт, обладнання та дизайн "Сенсотеки" на базі міської бібліотеки № 18 у Львові, де би спільно відпочивала та проводила дозвілля зряча і незряча молодь.

Організатори цього заходу – члени громадських організацій «Інститут українських студій» і «Львівська академія прав людини імені Дона Боско». Учасники проекту вшанували світлу пам'ять Миколи Пеха, який втратив зір у 12 років, що працював над ідеєю марафону ще в 2011 році.

Зустрічали, як і проводжали учасників проекту,- у Львові. У серці міста – на площі Ринок 5 серпня зібралося чимало людей. Учасники зі Львова, Одеси, Черкас та багатьох інших міст України розповідали свої враження від подорожі. Постійних учасників пробігу було близько 30, однак у різних містах країни люди приєднувалися і в сукупності їх було куди як більше. Учасники подолали понад три тисячі кілометрів, проїхали десять областей України. Цікаво, що велосипедисти досягали швидкості 70 км/год.

Безумовним рекордсменом пробігу став одесит Євген Чеговський, який проїхав велосипедом близько 800 кілометрів, а його денний рекорд – 150 кілометрів за день прокручених педаль.

Світлана Стрельцова, учасниця марафону, ділиться своїми емоціями від участі у проекті: «Нас весь час стільки людей зустрічало, я навіть не знала, що в нас є стільки друзів з усієї України».

Львів’янин Роман Коритко у дитинстві катався на велосипеді, однак освоїти тандем йому було все ж не просто. Місяць тренувань перед марафоном допомогли освоїти катання в парі. Йому по-особливому сподобався маршрут пробігу, адже хлопець мав змогу відвідати Олеськ, Тернопіль, Рівне, Черкаси, Житомир, Київ, Білу Церкві, Канів, навіть побувати у селі Шевченка – Моринцях. «Я себе відчув справжнім українцем», - розповів Роман. До слова, він дуже захопився катанням на тандемі, а цей вид спорту віднедавна є внесеним до переліку паралімпійських, тож хлопець думає серйозно розпочинати спортивну кар’єру. Бажаємо йому успіхів і сподіваємось, «Сенсотека» незабаром отримає нове дихання.

Всеукраїнський часопис інвалідів «Благовіст» в №27 від 18.07.2015 р. опублікував анкету з запитаннями до Конференції «Про концепцію удосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів стосовно людей з інвалідністю відповідно до вимог Конвенції ООН про права інвалідів та нової державної політики».

Якщо охарактеризувати реальність, то на жодне із запитань анкети немає позитивної відповіді. Це моя думка, з якою, мабуть, погодяться інваліди загального захворювання України і батьки, які виховують дітей-інвалідів чи мають в родинах інвалідів з дитинства.

За роки незалежності до людей з інвалідністю ставлення є двояким. Причина – не маємо Закону України «Про статус інвалідів в Україні». Інваліди загального захворювання, діти-інваліди, інваліди з дитинства трактуються як люди «другого сорту», не мають жодного правового захисту згідно з чинним законодавством. Наші закони про права інвалідів як те дишло – куди повернеш, туди й поїде.

Зараз модним є апелювати до Конвенції ООН про права інвалідів. А що маємо насправді? Народні обранці, яких підтримуємо на виборах до парламенту, забувають про обіцянки. Ми за період керівництва Президента, прем’єра в державі не відчули покращення в житті. Владу поглинула страшенна корупція, чиновники думають про свої власні потреби. Про те, як би отримати більше кредитів для свого задоволення, а не для Укарїни і соціально незахищених людей.

На кожному кроці – дискримінація і зверхність над інвалідами. Нас не бачать і не чують. Нас залишили один на один з нашими негараздами. Нормальне забезпечення життєдіяльності кульгає у всіх сферах.

Матеріальне і побутове забезпечення вкрай незадовільне. За жебрацьку пенсію, якої не вистачає на прожиття. Не маємо повноцінного харчування, одягаємося і взуваємося заморськими «обносками» або латаємо дірку на дірці. Комунальні послуги, тарифи на енергоносії зросли в сотні раз. Паски нам затягнули хвороби. Не вистачає коштів на придбання ліків, на стаціонарне лікування. Хворі помирають від безвиході. Про санаторне забезпечення інвалідів загального захворювання, інвалідів з дитинства, годі думати.

А транспортне забезпечення? Якщо в приміському і міському транспорті ще є пільги, то як доїхати із села до райцентру? Чому така неповага до сільських інвалідів? чому нас поділили на чорних і білих? За що ветерани-судді, СБУ, правоохоронних органів, пожежники і т. д. заслуговують на високі пенсії і різні пільги, а ми, ветерани праці користуємося «об’їдками» із чиновницьких столів? Адже ми не сиділи в кабінетах, а важко працювали. Моя пенсія, як ветерана праці – аж 510 грн, решта – доплата за орден Княгині Ольги, доплата за покійного чоловіка, інваліда 2 групи, учасника війни. Навіть до прожиткового мінімуму не проіндексовано моєї пенсії. Вийшовши в 1987 р. на інвалідність, я одержувала пенсію 132 крб, а зараз я жебрак. І таких багато.

Як можна говорити про працевлаштування інваліда, коли молоді люди з вищою освітою не можуть знайти роботу? Тому і втікають за кордон. Мій син – інвалід з дитинства ІІІ групи, який має середню і вищу медичні освіти, не може знайти нормально оплачуваної праці. Останнє місце праці в ТзОВ НАР «Фарма» зарплату давали в конвертах, не сплачуючи податку за найману особу. В Україні багато таких індійських фірм, які наживаються на наших молодих людях, а коли ті проходять випробовувальний термін – виставляють за поріг, не виплачуючи зароблене. Хто лобіює цей фармацевтичний бізнес?

Про безбар’єрну доступність. При будівництві не всі дотримуються закону «Про доступність», зникли комісії за участю представників соцзахисту і ГОІ.

Права дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства порушуються при призначенні інвалідності. Після 18 років дитина-інвалід переходить до категорії інвалідів з дитинства. Починаються митарства, бо інвалідність з дитинства нікуди не дівається, а навпаки, може далі більше прогресувати. То чому діти-інваліди не мають можливостей на встановлення комісіями МСЕК безтермінової інвалідності? Чому щорічно, в крайньому випадку зо два роки родичам доводиться оббивати пороги медзакладів, витрачаючи величезні кошти, щоб добитися справедливості?

Якщо жінка-інвалід може сама себе реалізувати в житті, то це великий подвиг, але багато, особливо онкохворих, замикаються в собі.

Забезпечення доступу до правосуддя. Наші судді як слід не знають законів про ГОІ, в тому числі і про захист інвалідів. Суди наші найбільш корумповані в світі

Щодо участі у суспільному та політичному житті, то дуже мало тут інваліди проявляють себе. Серед інвалідів є багато обдарованих людей, які змогли б, ставши депутатами за рахунок квоти, внести багато законотворчих пропозицій.

Доступ до інформації недостатній. Якщо в містах люди з інвалідністю більш-менш користуються різного виду джерелами інформації, то в селах позбавлені такої можливості. На жаль, зруйновано систему проводового радіо.

«Національний план дій з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів на період до 2020 року» є нереальним. В Україні іде війна, а не АТО, тому все залишається на папері, а ми і далі не відчуваємо себе захищеними.

Шановний пане Президенте України, чому не покращилось хоч би на «йому» наше життя? Ви обіцяли це перед виборами. А. Яценюк реформами «загнав» нас, наших дітей, онуків і, мабуть, правнуків у смертельний зашморг. Люди з інвалідністю викинуті за борт корабля і порятунку для нас немає і не видно.

Владо, схаменіться, ради Бога! Огляньтеся навколо себе і побачите реальний стан життя. Поверніться врешті решт до нас обличчям!

Ольга ПУНЕНКОВА,

голова Городоцької районної асоціації інвалідів, із 22-річним стажем без заробітної плати і стажу, за громадську роботу нагороджена орденом Княгині Ольги, інвалід ІІ групи з/з, ветеран праці, дружина інваліда ІІ групи з/з – учасника війни, а зараз простий смертник і жебрак.

Під час робочої поїздки на Львівщину Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі на зустрічі з медичним активом області, професорсько-викладацьким складом та студентами Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і громадськістю, за участі голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки, окреслив бачення Уряду в реформуванні національної системи охорони здоров’я. «Українська медицина має базуватися на трьох китах. Це створення умов вільного вибору українцями лікарень, коли гроші «йдуть» за пацієнтом, економічна свобода закладів охорони здоров’я та вільна конкуренція на ринку медичних послуг», - сказав Міністр.

За його словами, 2015 рік стане підготовчим для проведення повномасштабної медичної реформи. Вже цьогоріч будуть зроблені першочергові кроки, які передбачають передачу державних закупівель міжнародним організаціям, спрощення процесу перереєстрації ліків та виробів медичного призначення, переведення відомчих лікарень в єдину структуру. «Наразі ми проводимо аудити лікарень, поліклінік, щоб мати чіткі прорахунки вартості послуг та дані про медичні заклади перед тим, як міняти систему. Замість оплати старих ліжок у лікарнях, їх потрібно використовувати на лікування пацієнтів. Можу сказати одне — від медичної реформи виграють і лікарі, і пацієнти: пацієнти будуть захищені, адже частину грошей сплачуватимуть офіційно, а не в конверті, а лікарні отримають офіційний дохід, яким зможуть розпоряджатися», - констатував Олександр Квіташвілі.

Також Міністерство вважає за необхідне здійснити дерегуляцію медичної галузі, тобто відмінити зайві ліцензії та спростити процедуру отримання дозволів. Адже на сьогодні в Україні в сфері медицини діє 15 обов'язкових форм звітності та 435 необов'язкових.

Чимало уваги в Стратегії реформи медицини приділено питанню страхової медицини. Упродовж 2015 року Міністерство планує провести розрахунок вартості послуг, розпочати підтримку добровільного страхування, а також визначити соціальні групи та розрахувати пакет страхування. У Стратегії розділяють державне та добровільне страхування.

На думку Міністра Квіташвілі, попри можливі труднощі запровадження страхової медицини в Україні є стратегічним завданням влади.

Міністр оглянув заклади охорони здоров’я Львова. Під час перебування у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону Міністр ознайомився з роботою хірургічного та реанімаційного відділень, поспілкувався з персоналом лікарні, відвідав поранених українських військових, яким побажав якнайшвидшого одужання. За словами начальника медичного центру Івана Гайди, нині в закладі на лікуванні перебувають майже 100 учасників антитерористичної операції, а за весь час її проведення Центр прийняв 1200 військовослужбовців. У госпіталі розташована не лише клінічна база, тут захисники Вітчизни також проходять реабілітацію.

Олександр Квіташвілі відвідав Львівський регіональний лікувально-діагностичний онкологічний центр. Цей об'єкт особливо цікавий для очільника Міністерства охорони здоров'я, оскільки тут впроваджується проект «Онкопровенція і впровадження ефективних протипухлинних технологій на Львівщині в умовах реформування системи охорони здоров'я». В рамках дії згаданого проекту Світовий банк виділяє 10 мільйонів доларів для профілактики, ранньої діагностики і підвищення ефективності лікування онкозахворювань у жінок. За умови їх ефективного використання Світовий банк готовий надавати фінансову підтримку регіону в значно більших масштабах.

Однією з умов ефективної співпраці Світового банку зі Львівщиною в напрямку боротьби з онкозахворюваннями є співфінансування цього проекту у розмірі не менше 10 % від коштів Світового банку. У бюджеті області на 2015 рік депутати  заклали 3 млн грн для співфінансування проекту боротьби з онкозахворюваннями у жінок.

Також міністр ознайомився з роботою міського клінічного пологового будинку №1 Львова.

Міністрові охорони здоров'я та голові обласної ради Петру Колодію було продемонстровано медичну техніку виробництва ПАТ «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» і позашляховий повнопривідний автомобіль швидкої медичної допомоги виробництва ПАТ «Концерн - Електрон».

Голова Львівської облради Петро Колодій та Львівської ОДА Олег Синютка показали Міністрові охорони здоров'я Олександрові Квіташвілі зруйнований обласний перинатальний центр. Після побаченого Міністр пообіцяв сприяти у пошуку фінансового ресурсу для закінчення реконструкції цього медичного центру.

«Те, що я сьогодні побачив, інакше як шкідництвом не назвеш. Споруда виглядає так, ніби після бомбардування. Роботи можна було виконувати поступово: розпочати з одного корпусу, по закінченні перейти до іншого. Тому я дуже сподіваюсь, що колись в Україні хтось понесе за це дуже серйозне покарання: і не в часових нормах, а в грошових, аби закінчити реконструкцію принаймні одного корпусу», - наголосив міністр Олександр Квіташвілі.

На брифінгу у Львові Олнександр Квіташвілі сказав: «Змінюючи людей у міністерстві, корупції не подолаєш, слід зробити так, аби не було навіть можливості для зловживань».

Відповідаючи на запитання щодо збільшення зарплати медикам, він зазначив, що “фінансування лікарів за системою “ліжко-місце” є нечесною, оскільки держава повинна платити за послуги”. Він додав, що міністерство не повинно регулювати заробітну плату медиків, а зарплата повинна нараховуватися в залежності від кількості наданих послуг.

Він також наголосив, що потрібно розвивати сільську медицину. “Слід працювати над тим, аби у село поверталися лікарі”, - зазначив Олександр Квіташвілі.

Міністр також зазначив, що медичним навчальним закладам слід надавати максимальну автономію аби вони мали можливість заробляти власні кошти і тоді розподіляти їх на свій розсуд.

Олег Синютка на брифінгу повідомив, що на Львівщині у системі охорони здоров'я заплановано ряд першочергових змін. Зокрема карети швидкої допомоги обладнають навігаційними системами. Завдяки цій системі, на виклик їхатиме та машина, яка найближче знаходитиметься від пацієнта.

Окрім цього, на Львівщині здійснюватиметься наближення первинної медичної допомоги до пацієнта, а також впроваджуватимуться ринкові механізми в медицині. “Людина повинна мати вибір до кого звернутися за допомогою”, - сказав Олег Синютка.

Також слід легалізувати усі фінансові потоки, які є у медичній сфері.