This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Львівська обласна асоціація

Всеукраїнської організації
Союз осіб з інвалідністю України

Ця дивовижна жінка вражає своїм умиротворенням та спокоєм; і водночас небажанням миритися з розпустою та насильством, потребою постійно бути в творчому пошуку, працювати, не покладаючи рук. Хто сказав, що є повносправні та неповносправні? Марія Кундик пересувається з допомогою інвалідного візка, та це не заважає їй самореалізовуватися, відривати нові творчі горизонти. Вона є автором близько десяти книжок. Її найзаповітніше бажання, – щоб всі ми були здорові, бо це найбільше щастя, - коли здорова планета, то й здорова у кожного доля.
«Було б добре, коли ми дійшли б до духовності та відійшли від гріхопадіння. Для цього в часі свого земного життя треба перепрошувати Бога за свою жорстокість, за біль, який несемо землі, воді, тваринам і людям. Бо все це створив Бог.
Зрозуміймо, всі народи Землі: кожному з нас потрібно докладати зусилля, лікувати тіло землі, котре живе і родить, щоб відродився вічно живий Едемський Сад. Адже рослинка проривається своїм ростом з-під асфальту і берізка докладає зусиль, щоб саморостом жити на даху, тріпочучи листям під сонцем».


Творчості кориться «серце, бо з нього походить життя»
Несподівано для себе самої, відкриваючи світові свою ніжну поетичну душу, Марія почала писати. Тоді важкі життєві випробування переповнювали серце, тож на папір лягали слово за словом, створюючи надійний оборонний форт надії та віри у краще.
Важливою темою у її творчості є збереження Землі, необхідність зберігати природний ритм, дбати про чистоту рідної планети, щоденно «народжувати» добро.
У розмові з Марією запитую традиційне: «як приходить натхнення?» «Зненацька», - дає відповідь вона. От одного разу Марія годувала голубів, у вічі запав їх сумовитий погляд, тут же з’явився вірш.
Цікаво, що всі збірки поетеса видала за свій кошт.
Цілюще слово

«Слово дуже багато робить», - каже Марія Кундик. І справді, воно здатне зцілити і дає силу назавтра.
«А гарна пісня, - вважає поетеса, - підносить до мирних голубих небес, вальсуючи на Землі».
Марія Кундик шукає професіоналів, співаків, які би дали світові почути її пісні. Їх можуть виконувати діти в садках, школярі, хорові колективи.
У поезіях Марії хлюпоче Дністер, несучи води в своїх берегах:

Дністер, Дністер, широкі води.
Дністер, Дністер, шумить вода.
Береш початок із землі святої.
Дністер, Дністер – гірська вода.

Приспів:
Вода, вода, хлюпочуть хвилі.
Вода, вода, ти широчінь.
Вода, вода, ти цінна дуже.
Вода, вода для нашого життя.

Марія Кундик також зображає велич Дніпра:

Дніпро, Дніпро, Древній Дніпро,
Єднаєш час і береги.
Перед тобою Україна.
Мій милий Боже, бережи.

Приспів:
Дніпро, Дніпро, Дніпро – ріка,
Течеш, течеш по Україні.
Ріка широка, повна вод
І плава риба й кораблі.
Течеш, течеш по Україні.
Ріка широка, повна вод.

У поезіях Марії також присутній символ чистоти – як у пісні «Білосніжні лебеді»:

Лебеді, лебеді, лебеді,
Над нами кружляють лебеді.
Лебеді, лебеді, лебеді,
У білому вальсі лебеді.
Контакти Марії Кундик є в редакції газети «Благовіст». Вона чекає на відгуки та відкрита до співпраці з виконавцями.
Наталка ПАВУК

Це довів британський художник Бенджамін Хуберт. Не нещодавньому тижні дизайну, який відбувся у Лондоні, створений ним інвалідний візок визнано найінноваційнішим проектом.
Цікаво, що на Design Week з'їхалися сотні дизайнерів та конструкторів з усієї Британії. Всі вони представляли на виставці свої оригінальні проекти, сподіваючись залучити інвесторів.
Інвалідний візок, що названий "GO" (в перекладі з англійської – йти) стало сенсацією в світі дизайну, оскільки зроблено не тільки зі смаком, але і з урахуванням всіх вимог людей з інвалідністю. Крісло виготовлене з використанням легких, але в той же час міцних матеріалів: пластику, алюмінію і шкіри.
Завдяки технологіям 3D-друку цей інвалідний візок виготовляється індивідуально для кожної людини.
Як повідомив Бенджамін Хуберт, він витратив на розробку крісла понад два роки. Час створення крісла за індивідуальним замовленням становитиме близько 2-х тижнів.
Підготувала Наталка ПАВУК

Унікальний для України захід відбувся у Львові – це змагання з настільного тенісу для незрячих. Звісно, ці змагання мали багато цікавих особливостей, але найголовніше – вони дозволили відчути спортсменам з вадами зору захопливість і азарт цього виду спорту.
Захід відбувся у Львівській спецшколі-інтернаті №100 для дітей з порушенням зору, а організувала його Львівська обласна громадська організація «Федерація спорту інвалідів по зору» за підтримки управління молоді, сім’ї та спорту Львівської міської ради.
Перші у Львові змагання з тенісу для незрячих або ще його називають – шоудаун відбулися за участю гостей із Польщі, які вже давно розвивають цей вид спорту, тож приїхали поділитися своїм досвідом. Хоч українські спортсмени тільки навчалися тримати ракетку та реагувати на звук м’яча, який наближався до їхніх «воріт», все ж змогли виступити на належному рівні.
Всього у змаганнях взяло участь 30 спортсменів. Переважно це молоді люди, які завзято боролися за перемогу.
Шоудаун є перспективним видом спорту, адже входить до програми Всесвітніх ігор незрячих, які відбуваються кожних чотири роки. Українська збірна також бере в них участь, однак у цьому виді спорту українці поки що не були представлені.
«Мабуть, кожна незряча людина мріяла зіграти в настільний теніс, - зауважила під час відкриття змагань Ганна Синьовська, президент Федераціі спорту інвалідів по зору. – Сьогодні ми маємо таку можливість завдяки проекту, який можемо реалізувати за підтримки Львівської міської ради». Ганна Синьовська висловила подяку усім, хто долучився до організації та проведення таких змагань.
Допомогу в організації заходу надавав Львівський регіональний центр «Інваспорт». Його директор – Мирослав Николаєв під час відкриття змагань зауважив, що це дійсно свято для нашого міста, адже фактично це перші такі змагання в Україні. Він також подякував польським колегам, які погодилися поділитися досвідом і висловив сподівання на тривалу подальшу співпрацю.
Своє слово до учасників змагань сказали і гості, зокрема, Станіслав Сех, президент клубу «Підкарпаття» (Перемишль) та Збігнєв Прокопюк, голова клубу «Ікар» (Люблін).
Директор школи №100 Віталія Середа гостинно прийняла учасників змагань у спортивній залі школи.
Цікаво, що під час матчів з шоудауну в приміщенні було дуже тихо, адже кожен із учасників по-особливому вслухався у звук м’яча, що наближався на його сторону столу. Тож кажуть, що цей вид спорту розвиває слух і координацію.
У результаті наполегливої боротьби були визначені переможці, яких урочисто нагородили грамотами та медалями, а найкращі команди – кубками.
Привітати учасників змагань із їх закінченням прийшов консул Мар’ян Орліковскі, керівник відділу культури, освіти та співпраці з польською громадою Генерального консульства Республіки Польща у Львові. Він висловив сподівання, що така співпраця між Україною і Польщею буде тільки розвиватися на благо обох країн.
Українські спортсмени, позмагавшись, виявляли бажання розвивати свої навички в цьому виді спорту. Однак поки що це неможливо, адже спеціального обладнання для шоудауну у Львові немає.
Сподіваємося, наша країна і надалі розвиватиметься, а наші спортсмени матимуть змогу тренуватися та вигравати не лише місцеві чи всеукраїнські турніри, а й міжнародні змагання.
Наталка ПАВУК
НА ФОТО: під час змагань
Фото автора




У здоровому тілі – здоровий дух. А коли людина має здоровий дух, то їй хочеться і творити, і займатися спортом; брати активну участь у житті суспільства. Саме до такого способу життя закликали організатори Всеукраїнського інтегрованого спортивно-мистецького фестивалю «Відкрий себе для інших «Сила духу». Цей захід відбувся у Львові в залі кінотеатру імені О. Довженка 31 травня.
Фестиваль організував Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів за сприяння Львівської обласної державної адміністрації. До організації долучилися також Оксана Потимко, виконавчий директор ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», молодіжна ініціатива CFS Толока та громадська організація «Розвиток громади».
Цей захід не випадково названий спортивно-мистецьким. Адже у залі кінотеатру, окрім мистецьких номерів, відбулося встановлення рекорду України людиною з інвалідністю. Цим відважним чоловіком виявився Богдан Чіпак, який одного дня впав із даху будинку і отримав важку травму. Богдан, який раніше активно займався спортом, раптом не зміг встати на ноги. Однак завдяки впертій праці над собою, а ще, як вважає сам чоловік, - щирій молитві, йому вдалося почати ходити. Хай із паличкою, але все ж він гордо вийшов на сцену, а потім зробив максимальну кількість виконаних вправ на спині лежачи, за одну хвилину – 38 разів. Цей рекорд України він присвятив людям з інвалідністю, щоб вони повірили в себе та щоб знали, що треба працювати над собою і тоді все буде добре. Керівник національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, яка спеціально прибула для фіксування цієї події, зауважила: «Цей рекорд належить до категорії «Сила духу», яка дуже активно поповнюється. Сюди потрапляють люди, які встановлюють рекорди не лише для себе, а здебільшого – для інших».
Показовий виступ ще одного сильного духом чоловіка вразив зал. Павло Козак, майстер спорту України міжнародного класу з важкої атлетики, лежачи підняв штангу вагою аж 130 кілограмів, чим зумовив бурхливі оплески залу, в якому майже не було вільних місць.
Стоячи зустрічали глядачі на сцені Вадима Свириденка, учасника АТО, який пережив полон, а також зазнав обморожень, перебуваючи три дні без їжі на морозі поблизу Дебальцево. Із сепсисом його доставили в лікарню, лікарі змушені були ампутувати йому стопи ніг та кисті рук. Проте Вадимові зробили хороші протези і сьогодні він може ходити, має щасливу сім’ю. «У мене немає кінцівок, але я можу пробігти 5 км, - сказав Вадим, а потім звернувся до всіх людей з інвалідністю. – Будьте сильні і продовжуйте те, що ви почали».
Мистецька частина фестивалю також подарувала багато радості глядачам. Серед перших номерів – слухачі Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів Маргарита Веремчук (виконала патріотичну пісню «Нехай квітує Україна») та Ірина Новіцька (із запалом заспівала відому композицію «Надія є»).
Продовжили програму діти ансамблю «Барви» Українського товариства глухих (керівник – Олег Синьоок) гуцульським танком, який зал проводжав оваціями.
Наступною на сцену вийшла Софійка Хома, учасниця проекту «Відчинилося життя». «Софійка на бачить, але вона зряча духом», - зауважила ведуча фестивалю Олександра Бонковська, народна артистка України, актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької. Дівчинка, незважаючи на юний вік, дзвінким чистим голосом виконала пісню «Черевички».
Галина Марко – ще одна учасниця фестивалю. Дівчина за освітою є медичною сестрою, нещодавно побувала в зоні АТО. Галина прочитала власний проникливий вірш про матір, яка чекає вісточки від сина, що воює на фронті.
Олександра Кайсіна (Марич) – лауреат міжнародного та всеукраїнського конкурсів вокалістів потішила присутніх чудовим оперним співом композиції авторства Джузеппе Верді. Олександра працює культорганізатором у центрі реабілітації, розвиваючи музичні таланти учнів закладу.
Зацікавив присутніх у залі виступ дуету «Flying Swan» в складі Сергія Летучого і Олексія Лебідя. Хлопці родом із м. Старобільськ Луганської області. Вони є засновниками BeatBox & Guitar культури в Україні. Хлопці виконали кілька авторських композицій, що мали філософський підтекст.
Ведуча фестивалю Олександра Бонковська зачитала кілька віршів учасниці, якій не вдалося прибути на фестиваль, – 16-річної Вікторії Дутік. Дівчинка пише глибокодумні, як на свій вік поезії, а нещодавно вийшла в світ її перша збірка.
Учасниками фестивалю стали також і відомі професійні виконавці, які зголосилися підтримати добру справу на благодійних засадах. Так, присутні із задоволенням слухали кілька запальних композицій гурту «Вишиванка». Як завжди причарували присутніх незрівнянно сильний голос і чудове виконання народного артиста України, соліста Львівської опери Олега Лихача. Вразила своїм голосом і чарівна Оксана Муха, якій активно підспівував весь зал. А «родзинкою» фестивалю став виступ всесвітньо відомого скрипаля Олександра Божика. Артист висловив вдячність за те, що може виступати на одній сцені з такими сильними духом людьми. Олександр жартував, що нарешті здійснить свою мрію та заграє в цьому залі п’ятигодинну композицію Моцарта. І хоча це був тільки жарт, але, зважаючи на кількість оплесків із залу, присутні були б раді такому концерту. Насамкінець Олександр Божик акомпонував Софії Хомі, яка виконала пісню «Зацвіла калина».
Фестиваль добігав кінця. Тож до присутніх звернувся Григорій Дунас, директор Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів: «Наш заклик «Відкрий себе для інших» неможливо було би здійснити, якби ніхто не прийшов. Дякую, що ви прийшли, і дозволили учасникам фестивалю відкрити себе». Останні ж були нагороджені подяками за участь у фестивалі.
Дружньо і з неабиякою гордістю присутні в залі насамкінець виконали Гімн України.
Наталка ПАВУК
НА ФОТО: під час фестивалю
Фото автора









Закінчилися вибори в Моршині, що на Львівщині. Поділюсь думками про стан справ у нашому місті.

Із 30 депутатів минулого скликання, які цікавилися проблемами інвалідів, назву таких – Микола Воєвода, Валентина Крук, Геннадій Юкилинський.

Я неодноразово запитувала багатьох депутатів, що вони особисто зробили для рідного міста і для тих людей. Чому їхні обіцянки розходяться з ділом? Хотіла, щоб назвали одну людину, якій колись і в чомусь допомогли. На жаль, відповідей не почула. А багато з них – підприємці. Взагалі в Моршині понад 200 підприємців. Вони іноді виділять незначні суми інвалідам та ще скажуть: «У інвалідів є пенсія». Якби цим багачам дати 1000 грн пенсії, тоді б знали, що кажуть. Не вистачає пенсії на ліки, харчування, не кажу вже про одяг. Латають, підшивають, ходять, як останні жебраки. Тепер страшно вдарило по інвалідах підвищення плати за світло, газ, воду, навіть сміттєвивіз. Економити можуть на одязі, на відпочинку, но ніяк не на ліках, їжі, взутті. Мяса, риби місяцями не їдять, половина з них стали вегетаріанцями. Нема вже куди затягувати людям пояси, всі ходять «як скелети».

Підвищили пенсію на 13-17 %. А ціни страшно підскочили. Стабільності цін не було і немає. Прожитковий мінімум потрібно було підняти до 2 тис. грн при стабільності цін.

Повернуся до депутатів. Часто мене запитують, що зробили депутати для інвалідів, кому надали допомогу, чим допомогли знедоленим людям? Хто з депутатів проявив ініціативу, прийшовши в наш офіс і поцікавився цими проблемами. Ось багато до виборів обіцяють, а після виборів забувають. Це про депутатів минулої каденції. Хочеться, щоб тепер картина змінилась.

Великим авторитетом і заслуженою пошаною в нашому товаристві користується мер міста Руслан Ільницький. Ця людина буває у нас часто на різних заходах, допомога надається три рази в рік інвалідам по черзі. Оскільки ми не маємо спонсорів, не маємо до кого звернутися, то йдемо до мера. Він ніколи нам не відказав - надає автотранспорт на екскурсію, на обласну спартакіаду в Червоноград. І знову надає підтримку грошовою допомогою. Всі його передвиборчі програми були націлені на покращення життєвого рівня жителів Моршина. Звичайно, все зробити йому неможливо, бо багато дечого впирається в закони і переступити їх неможливо. Чесно кажучи, ми не чекали такого ставлення і підтримки. Знаємо з власного досвіду, що всі обіцяють, а не виконують. Знедоленим людям багато не потрібно: усмішка на обличчі, добре слово підтримки і лагідне серце.

Жителі Моршина, в т. ч. інваліди, оцінили старанність, гуманне ставлення Руслана Ільницького до людей. І справедливо знову 25 жовтня обрали його міським головою. Від імені людей з інвалідністю м. Моршин щиро вітаємо Вас, Руслане Яковичу, з перемогою на виборах. Сподіваємось, що Ви ще багато зробите для людей з інвалідністю та малозабезпечених нашого міста.

 

Тридцять днів – від 4 липня до 5 серпня тривав веломарафон «Бачу! Можу! Допоможу!» територією Західної та Центральної України. Двомісні велосипеди – тандеми дали змогу взяти участь у цьому заході і молоді з вадами зору. Цей благодійний веломарафон мав на меті зібрати кошти на ремонт, обладнання та дизайн "Сенсотеки" на базі міської бібліотеки № 18 у Львові, де би спільно відпочивала та проводила дозвілля зряча і незряча молодь.

Організатори цього заходу – члени громадських організацій «Інститут українських студій» і «Львівська академія прав людини імені Дона Боско». Учасники проекту вшанували світлу пам'ять Миколи Пеха, який втратив зір у 12 років, що працював над ідеєю марафону ще в 2011 році.

Зустрічали, як і проводжали учасників проекту,- у Львові. У серці міста – на площі Ринок 5 серпня зібралося чимало людей. Учасники зі Львова, Одеси, Черкас та багатьох інших міст України розповідали свої враження від подорожі. Постійних учасників пробігу було близько 30, однак у різних містах країни люди приєднувалися і в сукупності їх було куди як більше. Учасники подолали понад три тисячі кілометрів, проїхали десять областей України. Цікаво, що велосипедисти досягали швидкості 70 км/год.

Безумовним рекордсменом пробігу став одесит Євген Чеговський, який проїхав велосипедом близько 800 кілометрів, а його денний рекорд – 150 кілометрів за день прокручених педаль.

Світлана Стрельцова, учасниця марафону, ділиться своїми емоціями від участі у проекті: «Нас весь час стільки людей зустрічало, я навіть не знала, що в нас є стільки друзів з усієї України».

Львів’янин Роман Коритко у дитинстві катався на велосипеді, однак освоїти тандем йому було все ж не просто. Місяць тренувань перед марафоном допомогли освоїти катання в парі. Йому по-особливому сподобався маршрут пробігу, адже хлопець мав змогу відвідати Олеськ, Тернопіль, Рівне, Черкаси, Житомир, Київ, Білу Церкві, Канів, навіть побувати у селі Шевченка – Моринцях. «Я себе відчув справжнім українцем», - розповів Роман. До слова, він дуже захопився катанням на тандемі, а цей вид спорту віднедавна є внесеним до переліку паралімпійських, тож хлопець думає серйозно розпочинати спортивну кар’єру. Бажаємо йому успіхів і сподіваємось, «Сенсотека» незабаром отримає нове дихання.

Всеукраїнський часопис інвалідів «Благовіст» в №27 від 18.07.2015 р. опублікував анкету з запитаннями до Конференції «Про концепцію удосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів стосовно людей з інвалідністю відповідно до вимог Конвенції ООН про права інвалідів та нової державної політики».

Якщо охарактеризувати реальність, то на жодне із запитань анкети немає позитивної відповіді. Це моя думка, з якою, мабуть, погодяться інваліди загального захворювання України і батьки, які виховують дітей-інвалідів чи мають в родинах інвалідів з дитинства.

За роки незалежності до людей з інвалідністю ставлення є двояким. Причина – не маємо Закону України «Про статус інвалідів в Україні». Інваліди загального захворювання, діти-інваліди, інваліди з дитинства трактуються як люди «другого сорту», не мають жодного правового захисту згідно з чинним законодавством. Наші закони про права інвалідів як те дишло – куди повернеш, туди й поїде.

Зараз модним є апелювати до Конвенції ООН про права інвалідів. А що маємо насправді? Народні обранці, яких підтримуємо на виборах до парламенту, забувають про обіцянки. Ми за період керівництва Президента, прем’єра в державі не відчули покращення в житті. Владу поглинула страшенна корупція, чиновники думають про свої власні потреби. Про те, як би отримати більше кредитів для свого задоволення, а не для Укарїни і соціально незахищених людей.

На кожному кроці – дискримінація і зверхність над інвалідами. Нас не бачать і не чують. Нас залишили один на один з нашими негараздами. Нормальне забезпечення життєдіяльності кульгає у всіх сферах.

Матеріальне і побутове забезпечення вкрай незадовільне. За жебрацьку пенсію, якої не вистачає на прожиття. Не маємо повноцінного харчування, одягаємося і взуваємося заморськими «обносками» або латаємо дірку на дірці. Комунальні послуги, тарифи на енергоносії зросли в сотні раз. Паски нам затягнули хвороби. Не вистачає коштів на придбання ліків, на стаціонарне лікування. Хворі помирають від безвиході. Про санаторне забезпечення інвалідів загального захворювання, інвалідів з дитинства, годі думати.

А транспортне забезпечення? Якщо в приміському і міському транспорті ще є пільги, то як доїхати із села до райцентру? Чому така неповага до сільських інвалідів? чому нас поділили на чорних і білих? За що ветерани-судді, СБУ, правоохоронних органів, пожежники і т. д. заслуговують на високі пенсії і різні пільги, а ми, ветерани праці користуємося «об’їдками» із чиновницьких столів? Адже ми не сиділи в кабінетах, а важко працювали. Моя пенсія, як ветерана праці – аж 510 грн, решта – доплата за орден Княгині Ольги, доплата за покійного чоловіка, інваліда 2 групи, учасника війни. Навіть до прожиткового мінімуму не проіндексовано моєї пенсії. Вийшовши в 1987 р. на інвалідність, я одержувала пенсію 132 крб, а зараз я жебрак. І таких багато.

Як можна говорити про працевлаштування інваліда, коли молоді люди з вищою освітою не можуть знайти роботу? Тому і втікають за кордон. Мій син – інвалід з дитинства ІІІ групи, який має середню і вищу медичні освіти, не може знайти нормально оплачуваної праці. Останнє місце праці в ТзОВ НАР «Фарма» зарплату давали в конвертах, не сплачуючи податку за найману особу. В Україні багато таких індійських фірм, які наживаються на наших молодих людях, а коли ті проходять випробовувальний термін – виставляють за поріг, не виплачуючи зароблене. Хто лобіює цей фармацевтичний бізнес?

Про безбарєрну доступність. При будівництві не всі дотримуються закону «Про доступність», зникли комісії за участю представників соцзахисту і ГОІ.

Права дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства порушуються при призначенні інвалідності. Після 18 років дитина-інвалід переходить до категорії інвалідів з дитинства. Починаються митарства, бо інвалідність з дитинства нікуди не дівається, а навпаки, може далі більше прогресувати. То чому діти-інваліди не мають можливостей на встановлення комісіями МСЕК безтермінової інвалідності? Чому щорічно, в крайньому випадку зо два роки родичам доводиться оббивати пороги медзакладів, витрачаючи величезні кошти, щоб добитися справедливості?

Якщо жінка-інвалід може сама себе реалізувати в житті, то це великий подвиг, але багато, особливо онкохворих, замикаються в собі.

Забезпечення доступу до правосуддя. Наші судді як слід не знають законів про ГОІ, в тому числі і про захист інвалідів. Суди наші найбільш корумповані в світі

Щодо участі у суспільному та політичному житті, то дуже мало тут інваліди проявляють себе. Серед інвалідів є багато обдарованих людей, які змогли б, ставши депутатами за рахунок квоти, внести багато законотворчих пропозицій.

Доступ до інформації недостатній. Якщо в містах люди з інвалідністю більш-менш користуються різного виду джерелами інформації, то в селах позбавлені такої можливості. На жаль, зруйновано систему проводового радіо.

«Національний план дій з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів на період до 2020 року» є нереальним. В Україні іде війна, а не АТО, тому все залишається на папері, а ми і далі не відчуваємо себе захищеними.

Шановний пане Президенте України, чому не покращилось хоч би на «йому» наше життя? Ви обіцяли це перед виборами. А. Яценюк реформами «загнав» нас, наших дітей, онуків і, мабуть, правнуків у смертельний зашморг. Люди з інвалідністю викинуті за борт корабля і порятунку для нас немає і не видно.

Владо, схаменіться, ради Бога! Огляньтеся навколо себе і побачите реальний стан життя. Поверніться врешті решт до нас обличчям!

Ольга ПУНЕНКОВА,

голова Городоцької районної асоціації інвалідів, із 22-річним стажем без заробітної плати і стажу, за громадську роботу нагороджена орденом Княгині Ольги, інвалід ІІ групи з/з, ветеран праці, дружина інваліда ІІ групи з/з – учасника війни, а зараз простий смертник і жебрак.

Під час робочої поїздки на Львівщину Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі на зустрічі з медичним активом області, професорсько-викладацьким складом та студентами Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і громадськістю, за участі голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки, окреслив бачення Уряду в реформуванні національної системи охорони здоров’я. «Українська медицина має базуватися на трьох китах. Це створення умов вільного вибору українцями лікарень, коли гроші «йдуть» за пацієнтом, економічна свобода закладів охорони здоров’я та вільна конкуренція на ринку медичних послуг», - сказав Міністр.

За його словами, 2015 рік стане підготовчим для проведення повномасштабної медичної реформи. Вже цьогоріч будуть зроблені першочергові кроки, які передбачають передачу державних закупівель міжнародним організаціям, спрощення процесу перереєстрації ліків та виробів медичного призначення, переведення відомчих лікарень в єдину структуру. «Наразі ми проводимо аудити лікарень, поліклінік, щоб мати чіткі прорахунки вартості послуг та дані про медичні заклади перед тим, як міняти систему. Замість оплати старих ліжок у лікарнях, їх потрібно використовувати на лікування пацієнтів. Можу сказати одне — від медичної реформи виграють і лікарі, і пацієнти: пацієнти будуть захищені, адже частину грошей сплачуватимуть офіційно, а не в конверті, а лікарні отримають офіційний дохід, яким зможуть розпоряджатися», - констатував Олександр Квіташвілі.

Також Міністерство вважає за необхідне здійснити дерегуляцію медичної галузі, тобто відмінити зайві ліцензії та спростити процедуру отримання дозволів. Адже на сьогодні в Україні в сфері медицини діє 15 обов'язкових форм звітності та 435 необов'язкових.

Чимало уваги в Стратегії реформи медицини приділено питанню страхової медицини. Упродовж 2015 року Міністерство планує провести розрахунок вартості послуг, розпочати підтримку добровільного страхування, а також визначити соціальні групи та розрахувати пакет страхування. У Стратегії розділяють державне та добровільне страхування.

На думку Міністра Квіташвілі, попри можливі труднощі запровадження страхової медицини в Україні є стратегічним завданням влади.

Міністр оглянув заклади охорони здоров’я Львова. Під час перебування у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону Міністр ознайомився з роботою хірургічного та реанімаційного відділень, поспілкувався з персоналом лікарні, відвідав поранених українських військових, яким побажав якнайшвидшого одужання. За словами начальника медичного центру Івана Гайди, нині в закладі на лікуванні перебувають майже 100 учасників антитерористичної операції, а за весь час її проведення Центр прийняв 1200 військовослужбовців. У госпіталі розташована не лише клінічна база, тут захисники Вітчизни також проходять реабілітацію.

Олександр Квіташвілі відвідав Львівський регіональний лікувально-діагностичний онкологічний центр. Цей об'єкт особливо цікавий для очільника Міністерства охорони здоров'я, оскільки тут впроваджується проект «Онкопровенція і впровадження ефективних протипухлинних технологій на Львівщині в умовах реформування системи охорони здоров'я». В рамках дії згаданого проекту Світовий банк виділяє 10 мільйонів доларів для профілактики, ранньої діагностики і підвищення ефективності лікування онкозахворювань у жінок. За умови їх ефективного використання Світовий банк готовий надавати фінансову підтримку регіону в значно більших масштабах.

Однією з умов ефективної співпраці Світового банку зі Львівщиною в напрямку боротьби з онкозахворюваннями є співфінансування цього проекту у розмірі не менше 10 % від коштів Світового банку. У бюджеті області на 2015 рік депутати  заклали 3 млн грн для співфінансування проекту боротьби з онкозахворюваннями у жінок.

Також міністр ознайомився з роботою міського клінічного пологового будинку №1 Львова.

Міністрові охорони здоров'я та голові обласної ради Петру Колодію було продемонстровано медичну техніку виробництва ПАТ «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» і позашляховий повнопривідний автомобіль швидкої медичної допомоги виробництва ПАТ «Концерн - Електрон».

Голова Львівської облради Петро Колодій та Львівської ОДА Олег Синютка показали Міністрові охорони здоров'я Олександрові Квіташвілі зруйнований обласний перинатальний центр. Після побаченого Міністр пообіцяв сприяти у пошуку фінансового ресурсу для закінчення реконструкції цього медичного центру.

«Те, що я сьогодні побачив, інакше як шкідництвом не назвеш. Споруда виглядає так, ніби після бомбардування. Роботи можна було виконувати поступово: розпочати з одного корпусу, по закінченні перейти до іншого. Тому я дуже сподіваюсь, що колись в Україні хтось понесе за це дуже серйозне покарання: і не в часових нормах, а в грошових, аби закінчити реконструкцію принаймні одного корпусу», - наголосив міністр Олександр Квіташвілі.

На брифінгу у Львові Олнександр Квіташвілі сказав: «Змінюючи людей у міністерстві, корупції не подолаєш, слід зробити так, аби не було навіть можливості для зловживань».

Відповідаючи на запитання щодо збільшення зарплати медикам, він зазначив, що “фінансування лікарів за системою “ліжко-місце” є нечесною, оскільки держава повинна платити за послуги”. Він додав, що міністерство не повинно регулювати заробітну плату медиків, а зарплата повинна нараховуватися в залежності від кількості наданих послуг.

Він також наголосив, що потрібно розвивати сільську медицину. “Слід працювати над тим, аби у село поверталися лікарі”, - зазначив Олександр Квіташвілі.

Міністр також зазначив, що медичним навчальним закладам слід надавати максимальну автономію аби вони мали можливість заробляти власні кошти і тоді розподіляти їх на свій розсуд.

Олег Синютка на брифінгу повідомив, що на Львівщині у системі охорони здоров'я заплановано ряд першочергових змін. Зокрема карети швидкої допомоги обладнають навігаційними системами. Завдяки цій системі, на виклик їхатиме та машина, яка найближче знаходитиметься від пацієнта.

Окрім цього, на Львівщині здійснюватиметься наближення первинної медичної допомоги до пацієнта, а також впроваджуватимуться ринкові механізми в медицині. “Людина повинна мати вибір до кого звернутися за допомогою”, - сказав Олег Синютка.

Також слід легалізувати усі фінансові потоки, які є у медичній сфері.

Союз організацій інвалідів України Національна асамблея інвалідів України Міністерство соціальної політики України Президент України
Верховна Рада України Кабінет Міністрів України Львівська обласна рада Львівська облдержадміністрація
Львівська міська рада Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійний фонд України Фонд соціального захисту інвалідів
#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123